ясенний
ЯСЕННИЙ1, а, е. Прикм. до ясна; // Який утворюється притисканням кінчика язика до ясен (про звуки).
ЯСЕННИЙ2, а, е, діал. Ясний.- Серед тої погані і тьми одна лиш згадка, світло мов ясенне, сіяє - пам'ять тої сторони підгірської, і споминки про нього, про Яця-коваля (Фр., XIII, 1954, 57).
@ Грім би тебе (його, її, їх і т. ін. ) луснув ясенний - те саме, що Грім би тебе (його-, її, їх) вдарив (див. грім).
Пан комендант кидає трубку, витирає піт з лоба і кляне в голос: - А грім би вас луснув ясенний! (Козл., Сонце.., 1957, 152).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ясенний | ясенна | ясенне | ясенні |
Родовий | ясенного | ясенної | ясенного | ясенних |
Давальний | ясенному | ясенній | ясенному | ясенним |
Знахідний | ясенний, ясенного | ясенну | ясенне | ясенні, ясенних |
Орудний | ясенним | ясенною | ясенним | ясенними |
Місцевий | на/у ясенному, ясеннім | на/у ясенній | на/у ясенному, ясеннім | на/у ясенних |