ядушливий
ЯДУШЛИВИЙ, а, е. 1. Який хворіє на ядуху. Ядушливий Семен «показував» жінці.. всю, скільки мав, свою силу (Л. Укр., III, 1952, 637); Вона все частіше погукувала на нього грубим, зухвалим баском, що клекотів у ній, наче задуха в ядушливого курія (Кучер, Трудна любов, 1960, 136); *Образно. Нараз на правій стороні затуркотів ядушливий кулемет (Кач., II, 1958, 256); // Який буває у хворого на ядуху (про голос, кашель тощо). - Тату, тату, а де ви-те? - А чого тобі? - озвався ядушливий голос з кутка (Л. Укр., III, 1952, 637); Вони бавилися магнітофоном.. Левко не знав, що говорити в мікрофон, і найкраще записався неждано настиглий його ядушливий кашель (Драч, Іду.., 1970, 64).
2. перен. Уїдливий, дошкульний (про слова, вислови і т. ін.). Біжить Марія понад ставком додому, а в ушах дзвенять ядушливі, люті слова (Кучер, Пов. і опов., 1949, 27).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ядушливий | ядушлива | ядушливе | ядушливі |
Родовий | ядушливого | ядушливої | ядушливого | ядушливих |
Давальний | ядушливому | ядушливій | ядушливому | ядушливим |
Знахідний | ядушливий, ядушливого | ядушливу | ядушливе | ядушливі, ядушливих |
Орудний | ядушливим | ядушливою | ядушливим | ядушливими |
Місцевий | на/у ядушливому, ядушливім | на/у ядушливій | на/у ядушливому, ядушливім | на/у ядушливих |