ухильний
УХИЛЬНИЙ, а, е. Який не висловлює своїх думок, переконань відверто; // Який не виражає відвертості, щирості. Панас Карпович довірливо похитував головою, підтакував і зрідка вставляв ухильні слівця (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 596); В самій інтонації голосу, в ухильному погляді, в тривозі, що її не вмів Карпо як слід приховати, старий Шумейко відчув, що розмова має бути серйозною (Шиян, Баланда, 1957, 201).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ухильний | ухильна | ухильне | ухильні |
Родовий | ухильного | ухильної | ухильного | ухильних |
Давальний | ухильному | ухильній | ухильному | ухильним |
Знахідний | ухильний, ухильного | ухильну | ухильне | ухильні, ухильних |
Орудний | ухильним | ухильною | ухильним | ухильними |
Місцевий | на/у ухильному, ухильнім | на/у ухильній | на/у ухильному, ухильнім | на/у ухильних |