ув'язнення
УВ'ЯЗНЕННЯ, я, с . 1. Дія за знач. ув'язнити. Сюди [у Київ] тікали з-під батьківської влади, з-під кріпацтва і від важкої праці, від ув'язнення і боргів або просто шукаючи заробітків (Тулуб, Людолови, І, 1957, 167).
2. Покарання через позбавлення волі; перебування під арештом. Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика за умисне тілесне пошкодження до двох років ув'язнення (Собко, Справа.., 1959, 154); За читання прогресивної літератури юнака [Б. Грінченка] було виключено з гімназії, він зазнав переслідувань, ув'язнення (Нар. тв. та етн., 4, 1964, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ув'язнення | ув'язнення |
Родовий | ув'язнення | ув'язнень |
Давальний | ув'язненню | ув'язненням |
Знахідний | ув'язнення | ув'язнення |
Орудний | ув'язненням | ув'язненнями |
Місцевий | на/у ув'язненні | на/у ув'язненнях |
Кличний | ув'язнення | ув'язнення |