самохідний
САМОХІДНИЙ, а, е. 1. Який рухається за допомогою власної тяги. На ділянку прибули самохідні комбайни (Оров., Зел. повінь, 1961, 21); На вимогу комбата артилерійський підтримуючий полк вислав дві самохідні гармати (Гончар, III, 1959, 242); 16 січня [1973 року] радянська автоматична станція «Луна-21», здійснивши м'яку посадку на поверхню Місяця, доставила туди автоматичний самохідний апарат «Луноход-2» (Рад. Укр., 17.I 1973, 1).
^ Самохідне шасі - трактор особливої конструкції, який разом із сільськогосподарськими машинами і знаряддями являє собою агрегат, признач. для виконання тяглових і стаціонарних робіт. Значне поширення матимуть трактори нового типу, так звані самохідні шасі (Наука.., 5, 1958, 26).
2. Який має на озброєнні самоходи (у 2 знач.). Самохідний полк.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самохідний | самохідна | самохідне | самохідні |
Родовий | самохідного | самохідної | самохідного | самохідних |
Давальний | самохідному | самохідній | самохідному | самохідним |
Знахідний | самохідний, самохідного | самохідну | самохідне | самохідні, самохідних |
Орудний | самохідним | самохідною | самохідним | самохідними |
Місцевий | на/у самохідному, самохіднім | на/у самохідній | на/у самохідному, самохіднім | на/у самохідних |