примірник
ПРИМІРНИК, а, ч. Одиничний предмет з ряду тотожних, однорідних; екземпляр (перев. про якийсь друкований або рукописний текст). Писав я Луцькому, щоб мені вислав сюди 5-6 примірників моєї книжки «З глибини» (Коцюб., III, 1956, 330); - Ювілейний номер!.. - В'юнкий хлопчак вимахував у повітрі кількома примірниками бажаного номера (Вас., І, 1959, 365); Наша перша ланка встигла випустити стінну газету в двох примірниках (Донч., V, 1957, 212).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | примірник | примірники |
Родовий | примірника | примірників |
Давальний | примірникові, примірнику | примірникам |
Знахідний | примірник | примірники |
Орудний | примірником | примірниками |
Місцевий | на/у примірнику | на/у примірниках |
Кличний | примірнику | примірники |