пам'ятливий
ПАМ'ЯТЛИВИЙ, а, е. 1. Який має добру пам'ять, здатний легко запам'ятовувати. Він вислухав цікаво ту промову й затямив собі до слова, бо був дуже пам'ятливий (Март., Тв., 1954, 194); В нашій рідній стороні пам'ятливі люди - ще й тепер вони мені пишуть звідусюди! (Голов., Поезії, 1955, 15).
2. розм. Те саме, що пам'ятний 1. Ой, та й пам'ятливі мені ті доби вечірні, як увійде нещасливий [Максим] та похвалиться своєю гіркою напастю (Вовчок, VI, 1956, 306); Виставка та обговорення дали йому жорстокий і пам'ятливий урок (Вол., Озеро.., 1959, 77).
3. діал. Злопам'ятний. [Сінон:] Пам'ятливий у гніві Діомед, - його вразило, що я насмів обороняти бранця, його рукою взятого на смерть (Л. Укр., II, 1951, 311); - Що не скажу, все наперекір мені робить. Запитаю - мовчить, покличу - тікає. Упертий він, пам'ятливий (Мур., Бук. повість, 1959, 103).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пам'ятливий | пам'ятлива | пам'ятливе | пам'ятливі |
Родовий | пам'ятливого | пам'ятливої | пам'ятливого | пам'ятливих |
Давальний | пам'ятливому | пам'ятливій | пам'ятливому | пам'ятливим |
Знахідний | пам'ятливий, пам'ятливого | пам'ятливу | пам'ятливе | пам'ятливі, пам'ятливих |
Орудний | пам'ятливим | пам'ятливою | пам'ятливим | пам'ятливими |
Місцевий | на/у пам'ятливому, пам'ятливім | на/у пам'ятливій | на/у пам'ятливому, пам'ятливім | на/у пам'ятливих |