ослячий
ОСЛЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до осел. Старі браміни поприносили старі пергаментні документи. Перед Саібом розгорнули цілу ослячу шкуру (Н.-Лев., IV, 1956, 32); Обурений професор показав цілому класові одну картку з зошита Демидова, на якій була нарисована велика осляча голова в окулярах (Мак., Вибр., 1954, 51).
2. Такий, як у осла. Ярослав дивився на митрополита, тішила його осляча впертість Феопемптова (Загреб., Диво, 1968, 627).
Осляче вухо; Ослячі вуха, зневажл., лайл. - уживається на означення обмеженості, нерозумності або некмітливості кого-небудь. - За жнива клопіт, а про піонерську зміну забув, ослячі вуха! (Донч., VI, 1957, 56).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ослячий | осляча | осляче | ослячі |
Родовий | ослячого | ослячої | ослячого | ослячих |
Давальний | ослячому | ослячій | ослячому | ослячим |
Знахідний | ослячий, ослячого | ослячу | осляче | ослячі, ослячих |
Орудний | ослячим | ослячою | ослячим | ослячими |
Місцевий | на/у ослячому, ослячім | на/у ослячій | на/у ослячому, ослячім | на/у ослячих |