новобранець
НОВОБРАНЕЦЬ, нця, ч. Людина, яку призивають або недавно призвали на військову службу. Рано-вранці новобранці Виходили за село (Шевч., II, 1963, 15); Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (Фр., II, 1950, 277); Лунали команди, зблискували погонами офіцери, сортуючи, муштруючи новобранців (Гончар, Таврія, 1952, 430); * Образно. Новобранцям поезії і прози треба серцем прислухатися до щирих порад великої натхненниці і вчительки - Комуністичної партії (Вітч., 9, 1963, 155); * У порівн. [Люда:] Мене випроводили, як новобранця - усією родиною (Голов., Драми, 1958, 145).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | новобранець | новобранці |
Родовий | новобранця | новобранців |
Давальний | новобранцеві, новобранцю | новобранцям |
Знахідний | новобранця | новобранців |
Орудний | новобранцем | новобранцями |
Місцевий | на/у новобранці, новобранцеві | на/у новобранцях |
Кличний | новобранцю | новобранці |