наїдок
НАЇДОК, дку, ч. 1. перев. мн. Все те, що їдять, що вживають для харчування; їжа. В пічурках майнули пляшки, бутлі й повні всяких наїдків тарілки, прикриті рушником (Н.-Лев., III, 1956, 370); - Немає на світі кращого наїдку, як вареники! - каже він (Мирний, IV, 1955, 365); На столах все, що хоч: різні наїдки, шампан, пиво, води (Гончар, І, 1954, 492); Господиня накрила стіл убрусом і почала ставити наїдки на стіл (Бурл., М. Гонта, 1959, 262).
2. розм. Ситість, пасищення. [Зінько:] Становий звелів дати мені аж два стакани, [чаю]: таке солодке та гаряче, тільки що наїдку ніякого (Крон., II, 1958, 210).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наїдок | наїдки |
Родовий | наїдку | наїдків |
Давальний | наїдкові, наїдку | наїдкам |
Знахідний | наїдок | наїдки |
Орудний | наїдком | наїдками |
Місцевий | на/у наїдку | на/у наїдках |
Кличний | наїдку | наїдки |