кіммерійці
КІММЕРІЙЦІ, -ів, мн. (одн. кіммерієць. -ійця, ч.; кіммерiйка, -и, ж.). Стародавні кочівники, найдавніше (за письмовими джерелами) населення Північного Причорномор'я; жили на цій території в X – VII століттях до н.е. і мандрували через Кавказ до Малої Азії.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кіммерійці | |
Родовий | кіммерійців | |
Давальний | кіммерійцям | |
Знахідний | кіммерійців | |
Орудний | кіммерійцями | |
Місцевий | на/у кіммерійцях | |
Кличний | кіммерійці |
кіммерієць
КІММЕРІЄЦЬ, -ійця, ч. Див. кіммерійці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кіммерієць | кіммерійці |
Родовий | кіммерійця | кіммерійців |
Давальний | кіммерійцеві, кіммерійцю | кіммерійцям |
Знахідний | кіммерійця | кіммерійців |
Орудний | кіммерійцем | кіммерійцями |
Місцевий | на/у кіммерійці, кіммерійцеві | на/у кіммерійцях |
Кличний | кіммерійцю | кіммерійці |