князьок
КНЯЗЬОК, зька, ч. 1. іст. Зменш.-пестл. до князь 1. Смутна Амата пір'я драла. Слізки ронила і вздихала [зітхала], Що Турн-князьок не буде зять (Котл., І, 1952, 177).
2. Голова невеликого племені, народу, що має незначне володіння. В більшості випадків араби зберігали за місцевими князьками їхні землі й владу, але перетворювали їх у своїх данників (Іст. СРСР, І, 1956, 27); * У порівн. В селі немає більше «панів», крім Василя Йвановича, і він почуває себе тут маленьким князьком (Вас., І, 1959, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | князьок | князьки |
Родовий | князька | князьків |
Давальний | князькові, князьку | князькам |
Знахідний | князька | князьків |
Орудний | князьком | князьками |
Місцевий | на/у князьку, князькові | на/у князьках |
Кличний | князьку | князьки |