кахляний
КАХЛЯНИЙ, яна, яне. Прикм. до кахлі. Кахляна плитка; // Зробл. з кахлів. Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівнім: Кахляну грубу, білу стелю (Стар., Поет. тв., 1958, 190); // Покритий кахлями. В залі були білі стіни, біла стеля і навіть біла кахляна підлога (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 136).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кахляний | кахляна | кахляне | кахляні |
Родовий | кахляного | кахляної | кахляного | кахляних |
Давальний | кахляному | кахляній | кахляному | кахляним |
Знахідний | кахляний, кахляного | кахляну | кахляне | кахляні, кахляних |
Орудний | кахляним | кахляною | кахляним | кахляними |
Місцевий | на/у кахляному, кахлянім | на/у кахляній | на/у кахляному, кахлянім | на/у кахляних |