зичливий
ЗИЧЛИВИЙ, а, е. Який зичить що-небудь добре. Старий Бондар.. довірливий і зичливий (Л. Укр., III, 1952, 721); // Який виражає добре ставлення, прихильність, приязнь і т. ін. до кого-небудь. В ньому [голосі] бриніла та зичлива дружність, котра сама вже змусила Максима щиро сказати: - ..А мені хочеться, товаришу Гречаний, дослідницької роботи (Рибак, Час.., 1960, 186); Промовець, виходить, з розумом! Іч, як обернув ті не завжди зичливі репліки з залу (Ле, В снопі.., 1960, 22).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зичливий | зичлива | зичливе | зичливі |
Родовий | зичливого | зичливої | зичливого | зичливих |
Давальний | зичливому | зичливій | зичливому | зичливим |
Знахідний | зичливий, зичливого | зичливу | зичливе | зичливі, зичливих |
Орудний | зичливим | зичливою | зичливим | зичливими |
Місцевий | на/у зичливому, зичливім | на/у зичливій | на/у зичливому, зичливім | на/у зичливих |