захмелілий
ЗАХМЕЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до захмеліти; // у знач. прикм. Дзвеніли чарки, булькала з пляшки горілка, захмелілі друзі, випиваючи ще по одній, крякали (Кол., Терен.., 1959, 41); Відчуття якоїсь неймовірної легкості, крилатості, простору весь час не покидало Донька. Ходив захмелілий, впивався довгожданою волею, молодістю, добутим щастям (Гончар, II, 1959, 28).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | захмелілий | захмеліла | захмеліле | захмелілі |
Родовий | захмелілого | захмелілої | захмелілого | захмелілих |
Давальний | захмелілому | захмелілій | захмелілому | захмелілим |
Знахідний | захмелілий, захмелілого | захмелілу | захмеліле | захмелілі, захмелілих |
Орудний | захмелілим | захмелілою | захмелілим | захмелілими |
Місцевий | на/у захмелілому, захмелілім | на/у захмелілій | на/у захмелілому, захмелілім | на/у захмелілих |
захмеліти
ЗАХМЕЛІТИ, ію, ієш, док. Стати п'яним; сп'яніти (від горілки, вина і т. ін.). Від вина трохи було захмеліла [Юлія Андріївна], але сп'яніння давно минулося (Дмит., Обпалені.., 1962, 105); // перен. Дійти до стану, схожого на сп'яніння. Того ж дня радісні вісті облетіли все село.. А сама Вітрова Балка од тих чуток аж захмеліла (Головко, II, 1957, 222); Захмелів, марив нею [Каховкою] хлопець (Гончар, Таврія, 1952, 9).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захмелію | захмеліємо |
2 особа | захмелієш | захмелієте |
3 особа | захмеліє | захмеліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | захмелів | захмеліли |
Жіночий рід | захмеліла | |
Середній рід | захмеліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захмеліймо | |
2 особа | захмелій | захмелійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | захмелівши |