затримка
ЗАТРИМКА, и, ж. 1. Дія за знач. затримати. Треба було вчасно з'явитись на явочну квартиру. Несподівана затримка нервувала (Доич., II, 1956, 100); Лузгін стисло виклав суть справи. Йдеться про затримку батальйону на Ромодані (Головко, II, 1957, 460); При порушенні функцій щитовидної залози відбувається затримка і викривлення фізичного та психічного розвитку дитини (Шк. гігієна, 1954, 99).
2. Припинення на який-небудь час дії, руху і т. ін. Робота йде швидко, без зайвих затримок і зачіпок (Трубл., І, 1955, 115).
Без затримки - негайно, не зупиняючись. Винищуючи гарнізон, треба було водночас виламати передні двері, щоб перші атакуючі влетіли в будинок без затримки (Гончар, III, 1959, 257); За одним затримка - не вистачає кого-, чого-небудь. Уже хур із п'ять стоять навантажені. Лаштуються чоловіки вирушати - за одним затримка. Але ось і він виніс останнього лантуха, поклав собі на воза (Головко, 1, 1957, 306).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | затримка | затримки |
Родовий | затримки | затримок |
Давальний | затримці | затримкам |
Знахідний | затримку | затримки |
Орудний | затримкою | затримками |
Місцевий | на/у затримці | на/у затримках |
Кличний | затримко | затримки |