дівувати
ДІВУВАТИ, ую, уєш, недок. Бути дівчиною. Сиротою Отак і загину, Дівуючи в самотині, Де-небудь під тином (Шевч., II, 1953, 124); - Сиділа я на селі, дівувала та світом нудила (Н.-Лев., IV, 1956, 297); // Брати участь у дівочих розвагах. - Мені вже... двадцять третій! ..а я й... не дівувала ще... (Тесл., Вибр., 1950, 28); В добру годину їй би вже теж дівувати, уже сімнадцять кінчалося, але в той час було не до вечорниць та погуленьок (Збан., Сеспель, 1961, 342).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дівую | дівуємо |
2 особа | дівуєш | дівуєте |
3 особа | дівує | дівують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дівуватиму | дівуватимемо |
2 особа | дівуватимеш | дівуватимете |
3 особа | дівуватиме | дівуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дівував | дівували |
Жіночий рід | дівувала | |
Середній рід | дівувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дівуймо | |
2 особа | дівуй | дівуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дівуючи | |
Минулий час | дівувавши |