другорядний
ДРУГОРЯДНИЙ, а, е. Не головний за значенням, не основний, менш істотний. У сій вашій новій поемі я люблю те, що в ній, певне, має бути другорядним - власне, ліричні нотки (Л. Укр., V, 1956, 437); Всім не терпілося покінчити з другорядними питаннями і перейти до основного (Руд., Вітер.., 1958, 37); // Посередній щодо своїх якостей. Не раз відзначалося, що Шевченка до Жовтня перекладали на російську мову майже виключно другорядні і третьорядні перекладачі (Рильський, III, 1956, 106).
^ Другорядні члени речення, грам. - члени речення, що пояснюють і доповнюють головні члени речення. Другорядні члени речення - члени речення, виражені повнозначними словами й стійкими словосполученнями (фразеологізмами), що обслужують безпосередньо чи посередньо головні члени речення (Сл. лінгв. терм., 1957, 56).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | другорядний | другорядна | другорядне | другорядні |
Родовий | другорядного | другорядної | другорядного | другорядних |
Давальний | другорядному | другорядній | другорядному | другорядним |
Знахідний | другорядний, другорядного | другорядну | другорядне | другорядні, другорядних |
Орудний | другорядним | другорядною | другорядним | другорядними |
Місцевий | на/у другорядному, другоряднім | на/у другорядній | на/у другорядному, другоряднім | на/у другорядних |