дріб
ДРІБ, дробу, ч. 1. збірн. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці. - А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! - похвастався дід (Донч., II, 1956, 58); Крім їжі, Мечелар захопив з собою плащ, дробовик, ковдру, мідний чайник, набив кишені порохом і дробом (Чаб., Балкан. весна, 1960, 145); * У порівн. Важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Ю. Янов., II, 1958, 319).
2. перен., збірн. Часто повторювані, короткі, переривчасті звуки, що виникають від ударів по чому-небудь, при стрільбі. Почав наспівувати [червоноармієць], а ложкою вибивати об казанок у такт пісні дріб (Панч, Гарні хлопці, 1959, 161); Десь далеко на морі прокотився короткий дріб кулемета (Донч., II, 1956, 369).
3. мат. Число, що складається з частин одиниці. Одна частина або сукупність кількох однакових частин одиниці називається дробом (Арифм., 1956, 82); - Я робив помилку в діленні дробу, - сказав Кузь (Багмут, Щасл. день.., 1951, 133).
4. збірн., діал. Свійська птиця. Не менше старанно оглянув [Густав] стайні, хліви і кучі, порахував та посписував худобу, коні, телята, свині і дріб (Фр., III, 1950, 78); Коли її чоловік уходив до хати.. та напоминав [нагадував], щоб зганяти з поля худобу, дріб і все інше рухливе,.. вона вибігала прожогом перед хату (Коб., III, 1956, 467).
5. збірн., діал. Малі діти; дрібні тварини - Лишив я вас самих у хаті, дріб такий, без кришки хліба (Фр., І, 1955, 286).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дріб | дроби |
Родовий | дробу | дробів |
Давальний | дробові, дробу | дробам |
Знахідний | дріб | дроби |
Орудний | дробом | дробами |
Місцевий | на/у дробі | на/у дробах |
Кличний | дробе | дроби |
дробити
ДРОБИТИ, дроблю, дробиш; мн. дроблять; недок. 1. перех. Розбивати, ламати, кришити що-небудь на невеликі частини. Кріт.. дробить землю зубами (Коп., Як вони.., 1961, 32); Мінеральні підкормки [крейду, сіль] дроблять так само, як і макуху (Механ. і електриф.., 1953, 475); * Образно. Здавалось, що голоси матросів на катері дроблять її [тишу], як крихкий кришталь (Донч., VI, 1957, 505).
2. перех., перен. Поділяти на окремі частини, роз'єднувати що-небудь. Чернишевський підкреслював, що українська літературна мова вже вироблена і що створювати якісь «ламані мови» - це значить дробити, підривати загальнонародну українську літературну мову (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 268).
3. неперех., рідко. Падати дрібними краплями (про дощ). - Може б ми взагалі рушили звідси, - сказав Нестор, - дощ лиш дробить (Коб., III, 1956, 253).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дроблю | дробимо |
2 особа | дробиш | дробите |
3 особа | дробить | дроблять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дробитиму | дробитимемо |
2 особа | дробитимеш | дробитимете |
3 особа | дробитиме | дробитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дробив | дробили |
Жіночий рід | дробила | |
Середній рід | дробило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дробімо | |
2 особа | дроби | дробіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дроблячи | |
Минулий час | дробивши |