доручати
ДОРУЧАТИ, аю, аєш, недок., ДОРУЧИТИ, ручу, ручиш, док., перех., також з інфін., кому, чому. Покладати на когось виконання чого-небудь. Вона доручала цю роботу кращим школярам (Вас., І, 1959, 118); - Ліді Шепель, - сказав Юрій Юрійович, - доручаю бути організатором наших оглядів газет (Донч., V, 1957, 394); [Федон:] Він доручив мені тебе просить на оргію до нього (Л. Укр., III, 1952, 435); - Писати до вас Цього листа доручив мені клас (С. Ол., Вибр., 1959,173); // Віддавати кого-, що-небудь у повне розпорядження когось. - Не враждуй на мене, молодичко, - казала вона, доручаючи Прісьці остачу зароблених грошей (Л. Янов., І, 1959, 276); Дід оддав духовницю Сиклеті; Сиклета доручила бумагу своєму батькові (Н.-Лев., IV, 1956, 224); [Ардент:] Так, я син тобі! Мій батько доручив мене... (Л. Укр., III, 1952, 317).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доручаю | доручаємо |
2 особа | доручаєш | доручаєте |
3 особа | доручає | доручають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доручатиму | доручатимемо |
2 особа | доручатимеш | доручатимете |
3 особа | доручатиме | доручатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | доручав | доручали |
Жіночий рід | доручала | |
Середній рід | доручало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доручаймо | |
2 особа | доручай | доручайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | доручаючи | |
Минулий час | доручавши |