доправляти
ДОПРАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ДОПРАВИТИ, влю, виш; мн. доправлять; док., перех., розм. 1. Доводити, довозити, доставляти кого-, що-небудь кудись, до якого-небудь місця. - По-перше, є наказ командира - доправити їх до місця... (Гончар, Таврія.., 1957, 356); - Нащо напросився доправити ліки? Їх би давно привезли підводою - пекла думка (Мушк., Серце.., 1962, 86).
2. Закінчувати церковну відправу. Піп доправив службу (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доправляю | доправляємо |
2 особа | доправляєш | доправляєте |
3 особа | доправляє | доправляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доправлятиму | доправлятимемо |
2 особа | доправлятимеш | доправлятимете |
3 особа | доправлятиме | доправлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | доправляв | доправляли |
Жіночий рід | доправляла | |
Середній рід | доправляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доправляймо | |
2 особа | доправляй | доправляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | доправляючи | |
Минулий час | доправлявши |