дияконський
ДИЯКОНСЬКИЙ, а, е, церк. Прикм. до диякон. [Кіндрат Антонович:] Був би я безштанько, а ви, як і тепер, дияконським сином, ви б зроду-віку і не подивились на нашу Олесю (Кроп., II, 1958, 256); - Пора! - немовби й не чувши направи попа Варлама, буркнув сам собі владика і виступив з вівтаря через дияконські двері (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 300).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дияконський | дияконська | дияконське | дияконські |
Родовий | дияконського | дияконської | дияконського | дияконських |
Давальний | дияконському | дияконській | дияконському | дияконським |
Знахідний | дияконський, дияконського | дияконську | дияконське | дияконські, дияконських |
Орудний | дияконським | дияконською | дияконським | дияконськими |
Місцевий | на/у дияконському, дияконськім | на/у дияконській | на/у дияконському, дияконськім | на/у дияконських |