дитинятко
ДИТИНЯТКО, а, с. Зменш.-пестл. до дитиня. Усміхнулось немовлятко, Дитинятко, пташенятко: Близько, близько, близько татко, Рідний дім і рідний дим (Рильський, І, 1956, 282); Хоч Ворона.. надирала собі горло, лаючи та проклинаючи погану розбійницю, Гадюка в норі хрупала її дитинятко (Фр., IV, 1950, 74).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дитинятко | дитинятка |
Родовий | дитинятка | дитиняток |
Давальний | дитиняткові, дитинятку | дитиняткам |
Знахідний | дитинятко | дитиняток |
Орудний | дитинятком | дитинятками |
Місцевий | на/у дитинятку | на/у дитинятках |
Кличний | дитинятку | дитинятка |