дзеркальник
ДЗЕРКАЛЬНИК, а, ч. Майстер, який виготовляє дзеркала. Дзеркальники та малярі по фарфору перевершили усіх (Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзеркальник | дзеркальники |
Родовий | дзеркальника | дзеркальників |
Давальний | дзеркальникові, дзеркальнику | дзеркальникам |
Знахідний | дзеркальника | дзеркальників |
Орудний | дзеркальником | дзеркальниками |
Місцевий | на/у дзеркальнику, дзеркальникові | на/у дзеркальниках |
Кличний | дзеркальнику | дзеркальники |