вільнолюбний
ВІЛЬНОЛЮБНИЙ, а, е. Який любить волю, прагне до неї; свободолюбний. Власники душ, повернених у робоче бидло,.. найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного (Коцюб., І, 1955, 335); Вільнолюбний народ; // Який відбиває свободолюбні думки. Українська література - велика література. Гуманна, глибоколюдяна, справді народна, вільнолюбна від самих джерел (Літ. газ., 17.III 1959, 1); Невідомий співаче, твої вільнолюбні очі вибрав залізом хижий ординець (Стельмах, Хліб.., 1959, 39).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вільнолюбний | вільнолюбна | вільнолюбне | вільнолюбні |
Родовий | вільнолюбного | вільнолюбної | вільнолюбного | вільнолюбних |
Давальний | вільнолюбному | вільнолюбній | вільнолюбному | вільнолюбним |
Знахідний | вільнолюбний, вільнолюбного | вільнолюбну | вільнолюбне | вільнолюбні, вільнолюбних |
Орудний | вільнолюбним | вільнолюбною | вільнолюбним | вільнолюбними |
Місцевий | на/у вільнолюбному, вільнолюбнім | на/у вільнолюбній | на/у вільнолюбному, вільнолюбнім | на/у вільнолюбних |