вина
ВИНА, и, ж. 1. Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь... (Кв.-Осн., II, 1956, 140); Вона справедлива й ніколи не гримне на безвинного, хоч ніколи й не подарує вини... (Коцюб., I, 1955, 101); В косовицю вони застрягли в калабані, звісно, з вини Давида (Стельмах, Хліб.., 1959, 105); // Відповідальність за негативний вчинок або злочин. - Забувся, що це ти підпалював стоги? - Не забувся, але, поміркуй, хто підказав мені, коли побачив сірники? Значить, вина падає на тебе (Стельмах, І, 1962, 544); Весною ми не розгорнули як слід будування шпаківень.., і от тепер гусінь напала на комунівський садок. Чия вина? Наша вина! (Донч., І, 1956, 64).
@ Брати (взяти, переймати, перейняти і т. ін. ) вину на себе - заявляти про свою цілковиту відповідальність за який-небудь негативний вчинок або злочин. Одного разу обіймив [обійняв] її й поцілував, то панотець заздрів це крізь відчинене вікно. Учитель хотів лишитися, щоби перед її чоловіком узяти свою вину на себе (Март., Тв., 1954, 235); Впіймавшись десь на грішному ділі, старшина намагався будь-що перейняти всю вину на себе, вигородити свого командира (Гончар, III, 1959, 189); Загладжувати (загладити) вину див. загладжувати; Складати (скласти, звалювати, звалити і т. ін. ) вину на кого - несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь. - Бач, десь там двір злодії обікрали, - ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (Фр., XIII, 1954, 74); Щоб полегшити своє горе, всю вину звалив [Йонька] на хлопців: - Через вас, белебнів, у халепу вскочив (Тют., Вир, 1960, 92).
2. Те, що спричиняє, призводить до чого-небудь; причина. Еней, на город руки знявши, Латина в зраді укорявши, Кричить: "Латин вина злих діл" (Котл., І, 1952, 289); [Кнур:] А все ти, жінко; всьому ти виною. Все ти їй набивала у голову: у миру немає щастя, у миру немає долі (Мирний, V, 1955, 84); - Не іди, сивокоса, війною проти доньки - невинна вона, тої зустрічі стали виною і літа, і юнак, і весна (Гонч., Вибр., 1959, 95).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вина | вини |
Родовий | вини | вин |
Давальний | вині | винам |
Знахідний | вину | вини |
Орудний | виною | винами |
Місцевий | на/у вині | на/у винах |
Кличний | вино | вини |
винити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виню | винимо |
2 особа | виниш | вините |
3 особа | винить | винять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винитиму | винитимемо |
2 особа | винитимеш | винитимете |
3 особа | винитиме | винитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | винив | винили |
Жіночий рід | винила | |
Середній рід | винило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винімо | |
2 особа | вини | виніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | винячи | |
Минулий час | винивши |