безконечно
БЕЗКОНЕЧНО, розм. БЕЗКІНЕЧНО. Присл. до безконечний, безкінечний. Справа і зліва безконечно тяглися спресовані маси дерева, цегли (Коцюб., II, 1955, 403); [Шалімов:] Я прожив біля тебе, і тільки тепер.. зрозумів, як безконечно ти мені дорога (Коч., II, 1956, 53); Здавалось, що хвилини такі довгі-довгі і гнітюче чекання триватиме безкінечно (Хижняк, Тамара, 1959, 264).