арешт
АРЕШТ, у, ч. 1. Позбавлення волі, взяття під варту кого-небудь. Грабунки, заборони, труси і арешти Мов град на хлопську зігнуту, прибиту спину (Еллан, І, 1958, 198); Батька ми бачили вдома ніби в гостях, між одним арештом та другим (Козл., Сонце.., 1957, 15).
2. юр. Судова заборона вільно розпоряджатися власним майном. - Оформляйте справу до суду. Накладіть арешт на домашні речі (Кучер, Трудна любов, 1960, 241).
3. заст. Приміщення для осіб, позбавлених волі; в'язниця. Три неділі вже кум у арешті сидів, А селом якийсь шум, наче рій той гудів (Фр., XI, 1952, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | арешт | арешти |
Родовий | арешту | арештів |
Давальний | арештові, арешту | арештам |
Знахідний | арешт | арешти |
Орудний | арештом | арештами |
Місцевий | на/у арешті | на/у арештах |
Кличний | ареште | арешти |