НЕПОМІТНО. Присл. до непомітний 1. Дівчата непомітно зглянулись і осміхнулись (Вас., II, 1959, 48); В блакитній високості непомітно почали виникати хмарки (Довж., І, 1958, 95); // у знач. присудк. сл. Не можна помітити. - Вам непомітно, що ми пливемо (Коцюб., II, 1955, 289).