лайливий
ЛАЙЛИВИЙ, а, е. 1. Який є лайкою (див. лайка1), містить у собі лайку. Цей тонкий і ніжний майстер слова [Т. Г. Шевченко], який знав і вживав найласкавіші його відтінки, не був скупий і на дуже різкі, навіть лайливі вислови на адресу ворогів (Рильський, III, 1956, 244); Лайливе Кіндратове слово зачепило за живе Параску Дмитрівну, бо приховувало в собі натяк на їхні колишні взаємини (Дмит., Наречена, 1959, 209).
2. Схильний лаятися, сваритися (про вдачу людини). - Писар - чоловік лихий, лайливий, битливий (Н.-Лев., IV, 1956, 165); Криклива й лайлива, вона не церемонилася ні з ким (Добр., Тече річка.., 1961, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лайливий | лайлива | лайливе | лайливі |
Родовий | лайливого | лайливої | лайливого | лайливих |
Давальний | лайливому | лайливій | лайливому | лайливим |
Знахідний | лайливий, лайливого | лайливу | лайливе | лайливі, лайливих |
Орудний | лайливим | лайливою | лайливим | лайливими |
Місцевий | на/у лайливому, лайливім | на/у лайливій | на/у лайливому, лайливім | на/у лайливих |